Требуховецька
загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Зал святково прикрашений (повітряними кульками, малюнками казкових героїв,
квітами). На стіні плакат «Прощавай, Букварику». Під веселу музику входять
першокласники.
1 – й учень.
Усі зібрались в цьому залі,
Бо нині свято Букваря.
Нам трішки сумно, трішки шкода,-
Прощання надійшла пора.
Букварик – це розумна книга,
Друг і порадник школяра.
Його шанує й дуже любить
Уся весела дітвора.
2 – й учень.
Ми Букварика чекаєм,
А його усе немає.
Де ж так довго забарився?
Може в лісі заблудився?
(Вбігають сороки).
Перша сорока.
Скре – ке - ке! Скре – ке – ке!
Чи ви чули отаке?
Нині свято Букваря, а Букварика
нема!
Не прийшов до діток вчасно,
Може трапилось нещастя?
Усі подівались десь.
Лихо хто таке накоїв?
Ой, не знаю!
(Вбігає Незнайко).
Незнайко.Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Учитель. Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?
(Діти відповідають).
Незнайко. Добрий вечір!
Учитель. Який вечір? Адже це день.
Незнайко. А я не знаю чи вечір, чи день.
Учитель. А чому це ти так кричав?
Незнайко. Та то я від злодія втікав.
Учитель. Від злодія? Від якого?
Незнайко. Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.
Учитель. Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша
голова.
Учитель. Ой, Незнайку! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ось ми зараз
перевіримо, що ти знаєш, що ти вмієш. Ось яка літера? (К)
Незнайко. Півжука.
Учитель. А точніше.
Діти. Буква «К»
Учитель. А оце? (О)
Незнайко. Та це кругле яйце!
Учитель. А ви, діти, що скажете?
Діти. Це буква «О».
Учитель. Ну, що ж Незнайку, нам тебе шкода. Літер ти не знаєш, читати не
вмієш.
3 – й учень.
Ось хто лиха нам накоїв,
Хто читати не хотів,
Хто не вчився гарно в школі
Й букварика загубив.
4 – й учень.
Ти до школи мусиш запастись,
Щоб цікавого й розумного
дізнатись.
Бо нас у школі всього навчили,
І співати ми дуже полюбили.
(Діти співають пісню В.Шаїнського «Вчать у школі»)
Заходить Баба Яга з букварем.
Баба Яга.
Книгу я знайшла чарівну,
В господарстві так потрібну.
По ній буду чаклувати,
Ягликів навчати.
Яглику! Ти де сховався?!
Подивись – но, в мене цяця!
(Шукає Яглика).
Ото капосний малюк!
Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує.
(Баба Яга чаклує – зявляється Яглик).
Яглик.
Що це, матінко моя,
Невже Чорна магія!
Якісь знаки та карлючки.
Мабуть це Кощія штучки.
А це що?
Баба Яга.
Це буква «О».
Яглик.
О? Отрута! Не бери! Мерщій
викинь, поклади!
Баба Яга.
Яглику, ти не турбуйся,
Заспокойся, угамуйся!
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає.
Будь – який малий школяр
Знає, що книга ця – Буквар.
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати.
600 років лише й знаєш,
Що гуляєш та гасаєш.
Яглик.
Я читати? Ти жартуєш!
Баба Яга.
Ти мене погано чуєш?
Я тебе наздожену і за книгу
усаджу!
Швидше справою займися,
Часу не марнуй, учися!
(Яглик бере буквар, сідає за стіл, підпирає голову руками, чує голос).
Букварик.
Я – Букварик чарівний,
Швидше ти мені відкрий.
Сам тобі допоможу:
Вмить читати научу!
Ти мене не ображай ,
А люби і поважай.
Коли дуже побажаєш,
Все на світі ти впізнаєш!
Яглик.
Хочу, хочу, ну давай,
Мене вчити починай!
(До зали забігає Незнайко, сваряться, тягнуть буквар кожен до себе).
Яглик. Це мій буквар, моя мама його перша знайшла!
Незнайко. А от і ні! Це мій буквар, бо я його перший загубив!
5 –й учень.
Не сваріться, не дражніться,
Витріть сльози, помиріться,
Бо сьогодні свято гарне,
І сумуєте ви марно!
Діти (всі разом).
На веселе свято щиро
Ми запрошуєм вас.
6 – й учень.
Сьогодні ми зібралися на свято,
Щоб разом з вами, друзі вшанувати
Чудову книжку, що нас грамоти
навчала,
Свої скарбниці всім подарувала.
7 – й учень.
Букварику! Букварику!
У цей святковий час
Ми дуже тебе просимо
Приходь, приходь до нас!
(Під музику входить учень в костюмі Букваря, співає).
Буквар.
Я – Букварик, вам відомий,
Дуже гарний, малюнковий,
Залюбки всіх вчу читати –
Нема часу спочивати.
Кожен рік мене гортають
Ніжні пальчики нові.
Нехай розум здобувають,
Любі дітоньки малі.
8 – й учень.
Рідний наш Букварику,
Ми тебе любили,
Ми з тобою весело
Й радісно дружили
Та прийшла пора прощатись,
Час з тобою розлучатись.
9 – й учень. Букварику, найперший друже!
Ми не забудемо тебе,
Не зможем ставитись байдуже
До тебе, любий, відтепер.
Віднині будеш серед книг
На місці першому стояти.
Ти – найдорожчий від усіх,
Бо навчив усіх читати.
10 – й учень.
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву,
За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку
Букварик.
Дякую за слово гарне,
Та сумуєте ви марно.
Вам дарую, первачки,
Ці чудові книжечки.
(Входять учні в костюмах Читанки і Рідної мови).
Вони друзі ваші нові,
Різнобарвні, кольорові
Їх шануйте і вивчайте,
А мене – не забувайте.
До побачення! Прощавайте!
Діти (всі разом).
Прощавай, Букварику,
В школі перший друже!
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже.
(Букварик виходить. Діти співають пісню «Буквар»).
Читанка.
Ми вас всіх прийшла вітати
На букварикові свято.
Рідна мова.
Щоб радість ніколи не кидала вас,
Шануйте, малята, наш добрий час.
Вчитель.
Вам, шановні батьки,
Спасибі хочу я сказати
За ночі ті, що не доспали,
Коли задачі ви розв’язували,
За вірність прикладів і вправ.
І за малюнки із довкілля-
Тут кожен батько участь брав.
Це перший крок,
Попереду ще 11 років,
Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день робіть уроки.
11 – й учень.
Перший клас, перший клас,
Рік тому зустрів ти нас.
Потім підем в клас наступний,
Вітер дме нам хай попутний.
12 – й учень.
Один одного ми любимо,
Станем всі за одного.
Вчитись в другім класі будемо,
Всі ми хочемо цього.
Немає коментарів:
Дописати коментар