Анкета для батьків першокласників

            Анкета для батьків першокласника

                    (Запишіть дані про Вашу дитину)

Прізвище______________________ім’я________________________

По батькові________________________________________________

Рік_________________________

Число______________________

Місяць_____________________народження

Який дитсадок відвідував(-ла)________________________________

Стан здоров’я______________________________________________

Чим подобається займатися?_________________________________

__________________________________________________________

Які ігри подобаються?_______________________________________

Чи вміє читати?____________________________________________

Чи є в сім’ї бібліотека?______________________________________

Чи має постійні обов’язки? Які?

__________________________________________________________

Які риси характеру дитини Вам подобаються?__________________

__________________________________________________________

Що Вас турбує в поведінці дитини?___________________________

__________________________________________________________

Чи караєте Ви дитину? Як?___________________________________

__________________________________________________________

Чи є брати і сестри?(Вказати імена і вік)_______________________

__________________________________________________________

Батько:

Прізвище__________________________________________________

Ім’я______________________________________________________

По батькові _______________________________________________

Місце роботи______________________________________________

Ким працює?______________________________________________

№ телефону (мобільний)_____________________________________

№ телефону (домашній)_____________________________________

Мати:

Прізвище__________________________________________________

Ім’я______________________________________________________

По батькові________________________________________________

Місце роботи______________________________________________

Ким працює?______________________________________________

№ телефону (мобільний)____________________________________

Бесіди з попередження дитячого травматизму напередодні канікул

Бесіди з попередження дитячого травматизму

 напередодні канікул

 Клас_____        Класний керівник____________________________________________ (П.І.Б.)

 1. Правила дорожнього руху

•  Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;

•  дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

•  переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини  зупинитися i подивитися направо;

•  якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд  зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

•  якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти  назустріч транспорту, що рухається.

2. Правила електробезпеки

•  Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з  розетки за шнур;

•  категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

•  не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під  напругою;

Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

4. Правила протипожежної безпеки

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки пiд час встановлення ялинок, пiд час проведення новорiчних свят;

• гра з вогнем — одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в турпоходi.

5. Правила поведiнки на водi

 • Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—25градусів С i води — не менш нiж 18—20 градусів С; • купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

6. Правила поведiнки на кризi

• Не виходьте на кригу, мiцнiсть якої вам невiдома;

• не виходьте на кригу пiд час льодоходу, весняної вiдлиги, снiгу i сильних  перепадiв температури повiтря,

• не збирайтесь на кризi великими групами;

• не заїжджайте на лижах з крутого берега на неперевiрену кригу.

 7. Правила культури поведiнки.

• Завжди прагнiть бути культурною людиною;

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 22 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

8. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

 9. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• користування пасажирським лiфтом;

• протипожежної безпеки;

• прогулянки на велосипедi.

Сценарій виховного заходу "Дзвенить струмочком рідна мова" для учнів 3 класу

 Мета. Поглибити знання учнів відомостями про виникнення писемності, про

            історію та розвиток рідної мови; показати її красу і багатство, розкрити її

            необхідність у житті людини.

            Розвивати комунікативну компетентність учнів з даної теми; вміння та

            навички виразного читання творів різних жанрів, використовуючи засіб

            виразності.

            Виховувати любов і повагу до рідного слова. 

                                             Хід заходу

1 – ведучий.

    Синів і дочок багатьох народів

    Я зустрічав, які перетинали

    Гірські й морські кордони і, на подив,

    Багато бачили, багато знали,

    Я їх питав із щирою душею:

    - Яку ви любите найбільше мову?-

    І всі відповідали:-  Ту, що нею

    Співала мати колискову.

Учитель. Сьогодні в нас чудове свято мови та писемності. Прислухайтесь уважно до цих звуків. (Звучить у запису гавкіт собак, нявчання котика, мукання корови).

Ці звуки нас зачаровують, милують наш слух, і ми із задоволенням їх слухали б і слухали. А тепер послухаймо дивовижну музику, яка створена людиною.

    (Звучить етюд П.І. Чайковського).

1 – ведучий.

    Звуків дуже є багато,

    У природі все звучить:

    Свище вітер, грім завзято

    В темнім небі гуркотить.

2 – ведучий.

    Навесні співає пташка,

    І струмочок жебонить.

    Джміль гуде, дзвенить комашка,

    Все по – своєму звучить!

3 – ведучий.

    Звуки всі пізнати можна,

    Хоч багато в світі їх.

    Розбере дитина кожна,

    Де тривога, сум чи сміх.

4 – ведучий.

    Але звуки ці – немовні:

    Стукіт, грюкіт, шелест, свист.

    Хоч приблизно та умовно

    Ними скаже щось артист.

1 – ведучий. А чи завжди люди вміли розмовляти? Чи спілкувалися вони між собою за допомогою мови?

2 – ведучий. Про це можна довідатись, заглянувши у наше далеке – далеке минуле.

    (Інсценізація легенди про виникнення писемності).

3 – ведучий. Жило на землі плем’я розумних людей. Вміли вони полювати, готувати їжу на вогнищі. А всі ці знання зберігали в памяті, а діти вчились у батьків, спостерігаючи за ними.

4 – ведучий. І жила в цьому племені сім’я: мама, тато донька Ая. Одного разу пішли тато з Аєю до лісу і вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотів вполювати звіра, та списа забув удома. Взяв тоді він шматок кори і намалював листа дружині (писати тоді вміли тільки так).

1 – ведучий. Мама «прочитала» листа і закричала. Збіглися всі родичі племені. А жінка їм пояснила, що її чоловіка хоче ведмідь з’їсти, і показала кожному листа.

2 – ведучий. Всі схопили зброю і кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичів, подумав, що цього хочуть убити, і почав утікати. Бігав, доки не натрапив по дорозі на старця – мудреця. Почав просити у нього захисту.

3 – ведучий. Коли все з’ясувалося, то люди племені ще довго сміялися. Та старійшини задумались і, щоб не було плутанини, вирішили придумати інше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали літери.

4 – ведучий. Не знали, як же назвати всі ці літери, а тут перед ними дівчинка гралася на ім’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названі всі літери.

1 – ведучий. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

Учитель. Зараз вам може бути смішно, але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького історика Геродота, який жив ще у 5 столітті. Він писав, що скіфи направили персам «лист», який складався з жаби, миші, птаха та п’яти справжніх стріл. Як на вашу думку, що б він міг означати?

     (Відповіді глядачів).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, і літати, як птах, то ви будете засипані нашими стрілами, як тільки ступите на нашу землю».

1 – ведучий.

    Знайте всі, мої шановні,

    Не забудьте це, бува:

    У людей є звуки мовні,

    Що складаються в слова.

2 – ведучий.

    Звуки, зібрані у слово,

    Ще в далеку давнину

    Утворили рідну мову,

    Українську, чарівну.

3 – ведучий.

    А щоб ми все розуміли,

    Щоб могли багато знать,

    Знаки – букви нам створили,

    Щоб писати і читать.

4 – ведучий.

    Їх взяли, пошикували,

    Щоб нікого не згубить.

    Та Абеткою назвали-

    Ось її нам треба вчить!

(Звучить пісня «Любіть рідну мову»)

1 – ведучий. Багато століть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

2 – ведучий. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичайні літери абетки – пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас.

    На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь час вона змінювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати.

3 – ведучий. Та не завжди мова вільно могла звучати і розвиватися в Україні.

(Інсценізація «Дівочі вечорниці»).

1 – дівчина. Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив мені батько.

2 – дівчина. Добре  тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги такі гарні купує. А я хоч і хочу, та немає за що вчитися.

3 – дівчина. Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати і писати. Та що вдієш, що батьки наші бідні, ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.

4 – дівчина. А в мене не те що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходити.

5 – дівчина. Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.

(Звучить українська народна пісня).

Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете? Ану быстро работать, а то не защитаю день. Разорались своими холопскими песнями. Лучше бы наш, благородный язык учили, панский.

3 – ведучий. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько – татарські орди, польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш народ.

4 – ведучий. Забороняли мати власну історію, культуру, мову. Ось кілька сторінок «Скорботного календаря української мови».

 1 – ведучий. 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

2 – ведучий. 1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

3 – ведучий. 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

4 – ведучий. 1876 рік  - указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1 – ведучий. 1884 рік – закрито всі українські театри.

2 – ведучий. 1908 рік – вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

3 – ведучий. 1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідовує українську пресу – газети і журнали.

4 – ведучий. 1938 рік – сталінський уряд видає постанову  про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1 – ведучий. 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

2 – ведучий. 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні…

1- й учень.

    Зневажати мову мамину – біда,

    Котра пустими зробить наші душі.

    І ми нащадкам зможем передать

   Лиш те, що корені калини сушить.

2 – й учень.

    Зневажати мову – зрадити себе,

    А зрадників хто може поважати?

    І стане чорним небо голубе,

    Вмиратиме у муках рідна мати.

3 – й учень.

    О, не згуби свого народу,

    Безсмертна мово, рідна і терпка.

    Ти є душа співучого народу,

    Що був, і є, і буде у віках.

    (Лунає пісня «Наша мова»)

3 – ведучий. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.

    (Інсценізація «Зустріч друзів»)

Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

Василько. Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.

Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

Михайлик. Ходімо.

Василько. Ти за кого будеш боліти?

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітеля!

Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.

Михайлик. Слухай, Васильку, а твої батьки у відрядженні?

Василько. Да. А чьо ти хотів?

Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А клои вони повернуться?

Василько. Да на неділі.

Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш.

    (Йде від друзів)

Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшник, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика.

    (Втікає).

Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

Вчитель. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову і буденну.

1- й учень.

    Як хочеш, друже, шану всюди мати,

    Навчися рідну мову шанувати.

    Вона – твоє обличчя, твоя доля.

    На це була свята Господня воля.

2 – й учень.

    Ще в давнину признав її весь світ,

    Та скніла у неволі тьму століть.

    Тепер вона розкута і підмоги

    Від нас чекає, щоб звестись на ноги.

3 – й учень.

    Подаймо руки їй, введімо в господу-

    Нащадки українського ми роду-

    І будем рівні серед рівних в світі,

    Й до нас серця залишаться відкриті.

4 – й учень.

    Мово! Ти даєш поету дужі крила,

    Що підносять правду в вишину,

    Вченому ти лагідно відкрила

    Мудрості людської глибину.

1 – й ведучий.

    І тобі рости й не в’януть зроду,

    Квітувать в поемах і віршах,

    Бо в тобі великого народу

    Ніжна і замріяна душа.

2 – й ведучий.

    Із дерева роду зростає пагіння

    І лине до сонця, до світла.

    Стрічай, Україно, нове покоління,

    Що ніби, веселка розквітло.

3 – й ведучий.

    Стрічай, Україно, чарівне суцвіття

    Дітей своїх рідних у школі!

    Сміливо веди їх у тисячоліття

    У щасті, з любов’ю до волі!

Вчитель. Настав час надати слово нашим юним поетам. Попросимо бути до них поблажливими, адже це тільки перші спроби пера.

    (Юні поети декламують свої доробки).

    Не цурайтесь мови – мови тата й мами,

    Мови діда й баби, предків наших всіх,

    Бо її цуратись – сором непошани,

    Бо її цуратись – перед Богом гріх!

    На Землі народів Бог створив багато

    І подарував їм скарб усяких мов,

    І у кожну мову, гарну і багату,

    Вклав свою небесну ніжність і любов.

    Всі народи світу – то Господні діти,

    Всіх народів мова – то Господній дар.

    Але мова мами – найрідніша в світі,

    В ній є все: і святість, і краса, і чар.

                                        Молитва до мови

    Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

    Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності, славі й гордому духу.

    Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерельцю.

    Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

   

                                                   

Сценарій виховного заходу "Свято ввічливості" для учнів 3 класу

    Дорогі діти! Шановні гості, батьки та вчителі! Ми радо вітаємо вас на нашому святі ввічливості. Коли ви станете дорослими, у вас будуть різні професії. Але насамперед ви повинні вирости дійсно гарними людьми: добрими, чуйними, ввічливими. І сьогодні ми з вами постараємося зрозуміти: хто така ввічлива людина і що таке ввічливість.

    Учні (всі разом). Ми їдем, їдем, їдем

                                 У ввічливості край,

                                 Ця гра цікава дуже,

                                 Із нами ти пограй!

                                 Сідай із нами, друже,

                                 У чарівний трамвай,

                                 І все, що тут почуєш,

                                 Повік не забувай!

1. Треба всім нам привітатись:

- Добрий день!

Дружно весело сказати:

- Добрий день!

Вліво – вправо повернемось,

Туди – сюди усміхнемось.

Добрий, добрий, добрий день!

2. Всіх гостей ми привітаєм:

- Добрий день!

І здоров’я побажаєм

- Добрий день!

3. Я вітаюсь з усіма –

Вчусь я в школі недарма

Завжди я кричу «Привіт!»

Курці, що біля воріт.

4. Коли зустрілись їжаки,

То привітались залюбки:

- Здоров був, друже!

- Ну, здоров!

- Я зрадів, що ти прийшов.

5. Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче!

І в розмові іх вживаю

Зранку і до ночі.

- Доброго здоров’я, Галю!

6. Добрий день, Оленко!

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько.

7. З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати,

І кажу всім «На добраніч!»

Як лягаю спати.

І «спасибі» й «дуже прoшу»,

«Вдячна вам», «будь ласка»-

Словом, радість всім приношу,

Світ стає, як казка.

8. «Всім привіт», «Іди здорова»,

«Дякую красненько!»

Ось яка чарівна мова

Радує серденько.

(До залу вбігає Незнайко)

Незнайко. Усім привіт. Я запізнився. Про що ви тут розмовляєте?

Вчитель. Ми говоримо про хорошу поведінку, про ввічливість.

Незнайко. Як цікаво! Я дуже ввічливий.

Вчитель. Ти ж не вмієш вітатися.

Незнайко. Я? Не вмію? Я ж сказав «Привіт». Не правильно? Ну, тоді здоровенькі були!

Вчитель. Та хіба ж так вітаються ввічливі люди? Ти припустився жахливих помилок.

Незнайко. Яких?

Вчитель. По – перше, ти не постукав, а це не ввічливо. По – друге, ти не попросив дозволу увійти.

Незнайко. Зараз, зараз я все зроблю як слід.

Вчитель. По – третє, ти не дослухав і це не ввічливо. Ти неправильно привітався.

Незнайко. Вибачте мені. Я розпочну знову (звертається до усіх присутніх). Добрий день, друзі! Вибачте, що я запізнився. Дозвольте увійти?

Вчитель. Ось зараз ти чемний хлопчик. Ти навчився правильно поводитися. Отже, ти зрозумів, як важливо правильно вітатись?

Незнайко. Так, слід завжди казати привітні слова.

Вчитель. Ти можеш залишитися на нашому святі. Дійсно, вітання бувають різні. Але, чи то уклін, чи слова вітання, чи лагідна усмішка, спільне в них те, що привітання означає: «Ти мені – приємна людина. Знай, що я тебе поважаю. Я тобі бажаю всього найкращого: здоров’я, миру, радості, щастя».

    А тепер я перевірю, чи усі з вас знають чарівні слова.

1. Розтопить серце всякого

    Сердечне слово (Дякую).

2. Якщо ти їсти вже не в силах,

    То скажеш мамі що? (Спасибі).

3. Зазеленіє й древній пень,

    Коли почує : (Добрий день).

4. Коли згоряє сонце у росі

    Й зоря лягає лагідно на плечі,

    Серед знайомих, рідних голосів

    Ми чуємо привітне (Добрий вечір).

5. Коли тебе посварять за підказку,

    Ти вчителя розчулиш: (Вибачте, будь ласка).

6. Щоб знову зустрітись в годину призначену,

    Кажу щиро завжди я всім (До побачення).

Вчитель. Послухайте, будь ласка, пісню про одного не дуже чемного хлопчика.

(Пісня «Чемний хлопець»).

    Сценка «У тролейбусі»

Вчитель. – А зараз послухайте вірш про Івася.

    У автобус на зупинці

    Увійшла бабуся

    Івасик швидко підхопився

    Приязно всміхнувся.

Бабуся. – Я постою, не біда…

Івась. – Сядьте!

Вчитель. Мовив басом

                Бабуся сідає

                Сам навколо погляда

                Чи не скажуть часом:

Учень (тихенько) Молодчина наш Івась,

                               Він культурний, чемний…

                               Наш Івась у перший клас

                               Ходить недаремно!

Вчитель. Та ніхто його чомусь

                Похвалить не хоче,

                І тоді він до бабусі,

              Нахиливсь шепоче

Івась. Ну, здається, вже у вас

           Відпочили ніжки?

           Встаньте, сходити вам час

           Я посиджу трішки.

Якщо ви діти ввічливі,

Увага в серці вашім,

То місцем у автобусі

Поступитеся старшим!

Вчитель. – А зараз давайте познайомимось з дівчинко на ім’я Іринка.

    Сценка «Допомога мамі»

Іринка. Мамо, вчителька нам сказала, аби ми допомагали вдома! Так я сьогодні помила посуд, замела підлогу, сходила до крамниці по хліб та молоко.

Мама. А наступного дня я допомоги чомусь не дочекалася, довелося нагадати:

- Допоможи мені, доню!

Іринка. А сьогодні нам вчителька нічого не сказала.

(Мама розводить руками, бере Іринку за руку та іде).

Якщо ви діти ввічливі,

То навіть без прохання

Ви вдома допоможете

Зробити все з старанням!

Вчитель. Наш український народ дуже гостинний, як ще говорять «хлібосольний». Гість до хати – то сімейна радість. З гостями приходить розрада, пісні, веселий настрій. Але…

    Сценка «Гості»

Бабуся. – Де ви були, Тимку й Ганнусю?

                 Я виглядаю вас давно!

Тимко. – В сусідки. Там ішло, бабусю, по телевізору кіно.

Бабуся. – А ви не заважали їй, 

                Сусідці нашій дорoгій?

Ганнуся. – Ні. Тітка Жанна так зраділа,

                   Немов ми їй рідня якась,

                   І цілий вечір шепотіла:

                  «Не вистачало тільки вас!»

1. Якщо в друга іменини,

    Ти не гай ані хвилини!

    Завітай до нього вранці,

    Ввімкни музику для танців.

2. Ще й пісні горлай щосили,

    Щоб скоріше стіл накрили.

    Подарунок лишай вдома-

    Треба він собі самому.

3. За один обід не варто

    Подарунок віддавати:

    Загрібай цукерки в жмені

    І ховай їх у кишені.

4. Торт хапай двома руками,

    Їж великими кусками.

    Після торту руку жирну

    Витри краєм скатертини.

5. А коли ступнеш на ганок,

    Скажеш: «Стіл був препоганий!»

    Стане соромно родині-

    Особливо господині.

    І тоді матуся вдруге

    Іменини зробить другу.

Вчитель. Звичайно, це був жарт. І якщо ви ідете у гості, то повинні робити все навпаки.

Якщо ви діти ввічливі,

То в класі щохвилини

Не зможете з товаришем

Балакать без упину.

Якщо ви діти ввічливі,

То згідно етикету

В розмові із дорослими

Ви їх не переб’єте!

(Пісня «Усмішка»)

1. «Доброго ранку!»-

    Мовлю за звичаєм.

    «Доброго ранку»-

    Кожному зичу я.

2. «Доброго дня вам»,-

    Людям бажаю.

    «Вечором добрим»

    Стрічним вітаю.

3. І посміхаються

    У відповідь люди,

    Добрі слова ж бо

    Для кожного любі.

4. «Будь ласка», «Спасибі», «Будьте здорові»,

    Слова необхідні й корисні у мові.

    Приємно їх чути і в школі і дома

    Від мами, від вчителя й просто знайомих.

5. Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте

    І кожен свій день, як завжди починайте

    Із слів «Добрий ранок!», «Вітаю!» та «Здрастуй!».

6. Якщо хочеш, друже,

    Щоб тебе любили,

    Чемним і привітним,

    Добрим, чесним будь!

    Не роби другому,

    Що тобі не миле!

    Правило це мудре,

    Друже, не забудь!

Вчитель. Ось і підійшло до кінця наше свято ввічливості. Сподіваюсь, вам сподобалось. До нових зустрічей!

   

           

Сценарій лялькової вистави "Рукавичка"

         Ведуча.

           Рукавичку якось нишком

           На дорозі стріла Мишка.

(Біжить Мишка, принюхуючись).

Мишка.

           Пі – пі – пі, зігрію лапку,

           З рукавички зроблю хатку.

           Принесу зернят пшениці,

           Буду жити в рукавичці.

(Ховаєтьcя в рукавичку, з’являється Жабка).

Жабка. Ква – ква – ква.

Ведуча. Стрибає Жабка.

Жабка.

           Буде в мене тепла хатка.

           Хто живе? Мерщій озвіться

           І пустіть мене погріться.

Ведуча. Пропищала Мишка сіра.

Мишка. В домі не сиджу без діла.

Ведуча.

           Й чемно двері відчинила,

           Жабку грітись запросила.

(Ховається в рукавичці).

Ведуча.

           А під вечір в темний ліс

           Полем прудко Зайчик біг.

(Біжить зайчик).

           Зупинився на хвилинку,

           Теж примітив він хатинку.

Зайчик.

           Рукавичка – теплий дім.

           Поселюся я у нім.

           Відігрію вушка, лапки

           На печі у Мишки й Жабки.

           Гей, пустіть мене в хатинку.

           Посмакуємо морквинку!

(Ховається в рукавичку).

Ведуча.

           Так живуть вони утрьох,

           На млинці товчуть горох.

           Не нудьгує рукавичка,

           Раптом йде руда Лисичка.

(Крадькома йде лисичка).

Лисичка. Що за дивна рукавичка?

Ведуча. Придивляється Лисичка

Лисичка:

           Заночую я у ній –

           В рукавичці чарівній.

           Гей, пустіть мене в хатинку,

           Ляжу спати на перинку.

(Стукає у двері).

Ведуча. А звірята тій Лисичці

Звірі (з рукавички).

           Дуже тісно в рукавичці!

Лисичка.

           Я скраєчку примощуся,

           Хвостиком я обгорнуся!

Ведуча.

           Помогли рудій Лисичці.

(Впускають Лисичку в рукавичку).

Ведуча. Тісно стало в рукавичці!

(Чується стук).

           Знову стукають в дверцята,

           Полякалися звірята!

(З’являється Вовк).

Вовк. Ой, замерз у мене носик.

Ведуча. За дверима плаче Вовчик.

(Вовк схлипує).

Вовк. Відімкнися, теремок!

Ведуча.

           Рукавичці каже Вовк.

           А звірята:

Звірята. В рукавичці ніде впасти волосинці.

Ведуча.

           Та і Вовчика впустили,

           Чаєм з м’яти напоїли.

(Поять Вовка чаєм).

Ведуча.

           В темний ліс Ведмідь – набрід

           Йшов шукать собі барліг.

(З’являється Ведмідь, у віконце виглядають звірятка).

Ведуча.

           Бачить – тепла рукавичка,

           Мишка, Жабка, в ній, Лисичка,

           Зайчик там і сірий Вовчик.

Ведмідь.

            Ось і я погрію носик. (Гупає).

           Гей, пустіть заночувати.

           Буду з вами зимувати!

Ведуча. А звірята.

Звірята.

           Ой, Ведмідь,

           Рукавичка – не барліг.

           В рукавичці дуже тісно,

           Нам самим немає місця.

(Впускають Ведмедя).

Ведуча.

           Та й Ведмедя пожаліли,

           Теж погрітися впустили.

           І живуть, як три сестрички,

           Мишка, Жабка і Лисичка.

           Зайчик, Вовчик і Ведмідь

           Побратались теж, як слід.

           Не сидять вони без діла.

           Трудяться звірята вміло:

           Мишка топить у печі

           Й випікає калачі.

           Жабка ходить по водицю,

           Зайчик прибира світлицю,

           Носить хмиз із лісу Вовк,

           А ведмідь товче горох.

           А Лисичка всім на ніжки

           В’яже на зиму панчішки.

(Звірі виконують відповідні рухи).

           Рукавичка – світлий дім,

           Тепло й затишно у нім.