суботу, 31 жовтня 2015 р.

Випускний бал  «Маленька країна»
Для учнів 4 класу

Мета: виховувати  у  дітей  повагу  до  вчителя  та  любов  до  школи;  розвивати  інтерес  до  знань  та  навчання  у  старшій  школі;  підбити  підсумки  роботи  класної  родини  за  чотири  роки  навчання  та  підготувати  учнів  до  переходу  у  п’ятий  клас;  висловити  подяку  дирекції  школи,  батькам  та  дітям.
Наочне оформлення:  надувні кульки (100 шт.), букети квітів.
Музичне оформлення: фонограми  класичної  музики,  фанфар,  звуку  відліку  годинника,  шкільного  дзвінка,  звуку  бігу,     «Школьный  вальс»,  заставки  з  фільму  «Назад  у  минуле»,  пісень:  «Маленькая  страна», фотоальбом, дипломи,квіти.
Обладнання: DVD-програвач, колонки, 2 мікрофони, ширми, декорації, стільці, лавки, вази для квітів.
Реквізит: Буквар, довга стрічка, велика модель Золотого ключика, медалі та грамоти для дітей, альбом класу формату А2, ручний дзвоник, одяг чарівника, вбрання короля та фрейлін, портфелі, книжки, ляльки, валізи, годинник, спортивні шорти, букети квітів, банка з жабою, іграшкові таргани, черв’яки та миша, модельні туфлі, бутерброд із салом, сіль, подушечка, нашатир. 
                                                                   Хід свята
За  сценою  урочисто  звучать  слова:
День  сьогодні  такий  незвичайний!
Сонце  встало,  умите  в  росі,
Скликав  до  школи  нас  дзвоник  останній,
І  зібрались  на  свято  усі!
Звучить  дзвоник.  У  цей  час  на  сцену  метушливо  вибігають  учні  у  святковому  одязі,  стають  уздовж  сцени.
-         А  я  чула,  що  сьогодні  в  нас  останній  урок…
-         Як-то  останній?!
-         Ми  прощатимемося  з  початковою  школою.
-         От  добре,  бо  я  вже  думав,  що  ця  мука  ніколи  не  скінчиться…
-         А  що  ж  далі?!
-         Я  від  старших  чув,  що  на  нас  чекає  старша  школа.
-         А  мені  розповідали,  що  там  справжнісінька  каторга:  твори,  перекази,  контрольні  та  ще  й  іспити  якісь!
-         Щось  мені  вже  не  хочеться  туди…
-         Давайте  краще  тут  залишимось,  ми  вже  все  знаємо,  будемо  усі  відмінниками!
-         Еге,  якби  ж  так  можна  було!  Але  час  назад  не  повернеш…
Звучить   музика  із  кінофільму  «Назад  у  минуле».  На  сцені  з’являється  чарівник  у  мантії  та  з  великим  букварем  під  пахвою.
-         А  хто  тут  згадував  про  повернення  часу?  Так-так ,  впізнаю…
Це  ж  4  клас.  То  у  вас  сьогодні  останній  урок?
-         Пробачте,  а  ви  хто?
-         Я – великий  чарівник  Есклібріс – хранитель  книжкових  багатств.
І  можу  повернути  вас  у  минуле,  щоб  ви  усе  пригадали  і  не  сумували.  Ось  бачите,  у  мене  є  чарівна  книжка…
-         Та  це  ж  Букварик!  Який  же  він  чарівний?
-         Ще  й  який  чарівний!  Просто  ви  цього  не  знали.  А  якщо  щиро  вірити,  то  будь-яка  річ  може  стати  чарівною.  То  ви  хочете  потрапити  у  минуле?
-         Так!
-         Тоді  слухайте  і  запам’ятовуйте!  Ви  потрапите  не  у  звичайне  минуле,  а  у  казкове,  під  назвою  «Маленька  країна»,  щоб  пригадати  усе  найцікавіше,  що  з  вами  сталося.  У  вас  буде  зовсім  мало  часу,  але  доведеться  пройти  випробування.  Ви  будете  зустрічати  провідників,  тож  слухайтеся  їх.  А  я  буду  за  вами  спостерігати.  У  добру  путь!
Чарівник  відкриває  Букварик  і  лунає  звук  зворотного  відліку  годинника.
Чарівник  зникає.   Діти  спускаються  зі  сцени.   Звучить  мелодія  пісні  «Маленькая  страна».
-         Здаєтьсями  вже  перенеслися  у  минуле…
-         Ой,  погляньте!
На  сцену  виходить  батько  з  газетою  у  руках  і  читає  на  ходу,  а  за  ним  слідує  маленька  донька.
Донька:
-         Тату,  а  чому  іде  дощ?
Батько:
-         Підеш  до  школи,  то  дізнаєшся.
Донька:
-         Тату,  а  в  Баби-Яги  є  бабенятка?
Батько:
-         Які  ще  бабенятка?  Звідки  я  знаю?
Донька:
-         Тату,  а  нащо  коняці  коси  на  плечах?
Батько:
-         Запитай  у  коняки.
Донька:
-         Тату,  а  мотоцикли  люблять  цукерки?
Батько:
-         Не  знаю,  я  цього  не  запитував.
Донька:
-         Тату,  а  ти  не  сердишся,  що  я  тебе  про  все  питаю?
Батько:
-         Що  ти,  моя  дитино!  Як  можна!  Адже,  чим  більше  ти  запитуватимеш,  тим  більше  знатимеш.
На  сцені  з’являється   мама,  а  за  нею – син.
     Син:
-         Мамо,  всі  наші  будуть  на  затемнення  Сонця  дивитися.  Можна,  я  піду  з  ними?
     Мама:
-         Та  іди  вже.  От  непосидючий!  Хоч  би  швидше  його  до  школи  відправити! 
Діти  знову  підіймаються  на  сцену.
-         А  я  пам’ятаю,  як  то  було!
     В  дитсадок  поспішали  щоднини –
     Там  проводили  час  залюбки.
-         І  віночки  плели  із  кульбабок.
-         Такі  милі  були  дітлахи!
-         Потішали  батьків  і  сусідів.
-         І  до  свят  готувались  щораз,
-         А  як  шість  нам  минуло,  одразу
Ми  у  школу  пішли,  в  перший  клас!

-         Ти  вже  зібрався  до  школи?
-         Так,  мама  навіть  штани  випрасувала!
-         А  я  вже  і  книжки  склала, і зошити, і навіть Барбі у портфель приховала.
-         А  я  теж  зібралась,  одне питання: в якій руці нести телевізор, а то в одній  буде  букет,  в  іншій  іграшки,  за  плечима  ранець…
Всі:
-    Так,  це  питання…
-         У мене проблеми складніші, треба замовляти вантажо... вантажо... вантажоперевозку!
-         Навіщо?
-         А  ліжко,  а  комп... комп’ютер,  а  собака  Жужа  і  її  сім  цуценят!
-         А  мені  пощастило,  я  свою  жабу  Розалію  у  банці  ношу.
-         Ой,  дивіться,  а  хто  це  такий  побіг?
-         То кролик.
-         Нумо  за  ним!
-         А  школа?
-         То  може  він  туди  і  біжить.  Давайте  перевіримо!
Діти  покидають  сцену  і  заходять  з  другого  боку  під  пісню  «Первоклашка».  Лунає  дзвоник.
-         Ой,  мабуть  урок  починається!
-         Швиденько  сідаймо  по  місцях!
Заходить  учителька.
     Учитель:
-         Доброго  дня,  любі  діти!
-         Привіт!  Здоров!  Добридень!
    Учитель:
-         Ви  мабуть  прийшли  учитись?
-         Так!
    Учитель:
-         А  чому  б  ви  хотіли  навчитись?
-         Я  хочу  навчитися  збирати  і  розбирати  свою  машину.
-         А  я  хочу  бути  тамадою  на  лялькових  весіллях.
-         А  я  буду  лікарем!  От  навчуся  всім  уколи  робити,  тоді  побачите!
-         Та  що  ви  кажете?!  Треба  учитися  читати  й  писати,  бо  на  роботу  не  візьмуть!  Я  навіть  книгу  приніс!  Ось!
    Учитель: Так-так!  Що ж,  я  навчу  вас  і  читати  й  писати,  але  спочатку  вам  потрібно  стати  справжніми  учнями.  Урок  перший:  шкільна  форма!
-         А  я  знаю!
Нам  у  школі  щоб навчитись,
Треба форму одягти.
-         Я взяла у мами туфлі,
Макіяж зробила вправно.
Головне для жінки правило –
Виглядати елегантно.
-         Я у татка взяв годинник,
І спортивні шорти вдяг,
Щоб довести – час ціную,
І до спорту теж мастак.
-         Ну а я приніс валізи,
Та зимовий одяг свій,
Бо сюди прийшов учитись,
Я на цілий довгий рік.
     Учитель:
-         Ой,  леле.  Ну  що  ж,  тоді  правило  друге:
Щоб  учитись  гарно  міг,
Правильно  портфель  збери.
-         У  моїм  портфелі  є
Хліб  і  сіль,  а  ще  сальце,
Щоб  я  тут  не  зголоднів,
І навчився,   і   поїв.
-         Сумуватиму я дуже
Без улюбленців своїх,
Тому у портфель поклала
І принесла їх сюди.
Ось мій гарненький тарган.
Він товстенький, як кабан.
Ось вертлявий черв’ячок.
Він зігнувся, мов гачок.
    Учитель:
-          Що ж мене чекає?
         Пам’ятайте, що навчання –
         Шлях до світла, до пізнання.
         Слухай, вчи, не грай, не спи
         І розумним станеш ти.
         Як задзвонить цей дзвінок,
         Починається урок.
-         А мені твердо сидіть,
Подушечку б підстелить!
-         А я їсти хочу, от:
Де мій з салом бутерброд?
-         Ну а я лізу під стіл!
Цей урок мене зморив!
Сестри, браття – всі сюди,
Будем  разом тут сидіть !
(учитель  втрачає  свідомість)     
-         Почекайте, що робить?
Наша вчителька вже спить!
-         Може, сну пора настала?
-         То вона від нас упала!
-         Треба дать їй нашатир.
-         Не поможе, мені вір!
Треба взяти таргана,
Щоб прокинулась  вона.
(На мотив  відомої пісні у  виконанні А.   Пугачової, співають діти).
Першокласник XXI сторіччя
Задають все більше нам
Вчителі уроків.
Я зібрав комп'ютер сам,
А мені ж сім років!
Ще довести задали
Власну теорему.
Ой, коли ж писать, коли
Твір на вільну тему?
Що ж мені робити,  (Тричі)
Ой-ой-ой?!
 Вчусь я витрачати час
Дуже ефективно:
В три гуртки я записавсь,
В секцію спортивну.
А щоночі уві сні
Вчу японську мову.
Як хотілось би мені
В дитсадочок знову!
Як же далі жити,    (Тричі)
Ой-ой-ой?!

Вчительку  виносять.
-         Отакі були ми діти.
           Важко було нас учити…
           Ой,  що  ж  то  іще  буде?..

-         Такі  муки  ми  терпіли,
Доки  букв  писать  не  вміли…
-         Так  поступово  ми  звикали
Тримати  ручки  й  олівці.
-         Вже  нас  контрольні  не  лякали,
Ми  часто  чули:  «Молодці!»
-         Ось  і  закінчився  1  клас.
-         Його  пройшли  ми  на  «відмінно».
-         І  можемо  тепер  писать,  читать,
Й  усі  задачі  розв’язать!
Голос  чарівника  за  сценою:
-         Поспішайте,  любі  діти!  Ваш  час  швидко  спливає…
Звук  відліку  годинника.
Лунає  дзвоник.
-         Ой,  здається,  ми  вже  у  другому  класі!
-         А  як  же  канікули!..
-         Ось,  чуєте – вже  пролунав  дзвінок,
Запрошує  нас  вчитель  на  урок.

                Урок  читання
-         Ти знову сьогодні запізнився на перший урок?
-          Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.
-         А хіба у вас немає будильника?
-          Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.
-         Де  народився  Тарас  Шевченко?
-         На  25  сторінці  підручника?
-         Київ  було  засновано  майже  1500  років  тому…
-         Ну  і  пам'ять  у  вас!
-         _______________________________, які ти знаєш теплі, лагідні слова?
-          Шуба, рукавички, чай...
-         Діти,  як треба зберігати Читанку,  щоб  вона  завжди  була новою і чистою?
-         Краще її зовсім не носити до школи.
                               Урок  математики
-         _________________________,  у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат?
-         Він мене відлупцює.
-         ________________________,  скільки  буде  двічі  два?
-         Три.
-         Як-то  три?
-         Ну,  три  з  половиною.
-         Я  бачу,  що  ти  нічого  вдома  не  вчив
-         Ну,  чотири.
-         А  чому  ж  одразу  не  сказав?
-         А  хіба  можна  відразу  давати  чотири,  не  поторгувавшись?

-         Той  рік  непомітно  зовсім  пролетів,
Усі  підросли  ми,  дорослими  стали…
За  сценою  звучить  голос  чарівника:
-         Поспішайте,  діти!  Час  летить  непомітно!
                                                                       Звук  відліку  годинника.
Лунає  дзвоник.
-         Знову  у  третьому  класі…
-         Дзвоник  знову  вже  лунає
Й  до  уроку  закликає.
=Що ставиться в кінці питального речення?
— Знак питання.
— Добре, сідай.
— А окличного?
— Знак оклику,
— Добре, сідай.
— Розповідного?
— Знак розповіді...
-         Неправильно – крапка. Придумай розповідне, питальне й окличне речення.
— Учитель захворів.— Це правда? — Ура!
-         ________________________________________, провідміняй дієслово ходити.
— Я йду, ти йдеш...
— Швидше, ________________________________________!
— Я біжу, ти біжиш.
-         Учні, хто скаже, що таке пряма мова?
— Це коли говориш правдиво і відверто.
— А що таке кур'єр?
— Кур'єр — це той, що курями торгує.
-         Як на твою думку, _____________________________, «штани» — слово в однині чи в множині?
— Я так думаю, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.
-         Як буде у множині «дитина»?
— Близнята.
-         Ми  всі  засвоїли  чудово
Прикметник,  суфікс,  дієслово,
Диктантів  купу  написали,
Освіченими  дуже  стали.
-         Уроки  всі  свої  учили  і  групою,  і  вдома.
А  часом  вчили  на  перервах.
Усім  ця  річ  відома.
-         Мову  і  читання,  співи  й  малювання –
Всі  уроки  ми  любили  і  щоденно  вчили,  вчили…
За  сценою  звучить  голос  чарівника:
-         Діти, не гайте  часу! Він майже сплив!
                                                                     Звук  відліку  годинника.
Лунає  дзвоник.
-         Ось четвертий дзвінок нас в дорогу покликав.
І весело, і сумно всім водночас.
І як не хитруй, а вже  стали великі,
Бо всі перейшли у 4 клас.
                                              Урок природознавства
— Скажіть, чи відрізняються свійські тварини від диких?
— Дикі тварини ніколи не віддають добровільно молоко та яйця.
— Діти, чим нам допомагають птахи?
— Птахи нам допомагають дзьобати комах.
— Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше: сонце чи місяць?
— Місяць.
— Чому?
— Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так видно.
— Діти, назвіть три речі, без яких людина не може жити.
— Сніданок, обід, вечеря.
Сценка
 (Учень співає на мотив «Черемшини»),
 Знов до класу вчителька заходить,
Ясними очима всіх обводить.
І мене до дошки викликає,
Про домашнє завдання питає.
Приспів:
Я ж книжки закинув та й не вчився,
Телевізор цілий день дивився.
Ось стою, зітхаю, нічого не знаю,
Двійку заробив  
                                          За сценою лунає голос чарівника:
-         Таке воно важке – шкільне життя!
Як же час пролітає прудко.
Ваші діти так швидко ростуть.
Білі плаття, як крила лебідки,
Їх у вальсі легкому несуть.
Поспішайте, діти! Король Маленької країни запрошує вас на бал!
Звучить мелодія вальсу. На сцені з’являється король та дві фрейліни.
Король:
-         Так-так. Дивіться, хто завітав до нас на бал. Це ж четвертий клас! Мабуть хочете потанцювати, розважитися?.. А чи добре ви працювали ці роки, щоб святкувати? Нумо, фрейліни, читайте, що там у вас записано про наших гостів.
-         Чотири роки працювали,
Контрольні й тести всі складали.
-         Були в них двійки й одиниці,
Свербіли часто їм правиці,
Косило око через парту.
Кажу серйозно і без жарту.
Знаходила  старі шпаргалки.
Що начиталась там – аж парко!
-         Уміли кажуть прибирати,
І не смітити, й не ламати.
-         А я підгляділа в шпарини:
Не все прибрали їм почину.
Діти:
-         Ой, нема де правди діти,
Було всяке серед нас:
Той у школі звик шуміти,
Той урок не хотів вчити,
Той запізнювався в клас.
-         Чотири роки разом ми ішли,
Всього було: комусь носи товкли.
У голос вчительки замріяно вслухались,
І галасуючи, в їдальні ми штовхались.
-         Останнє нині в нас побачення,
Нам сумно розлучатись з вами.
І просимо у вас пробачення
Ми найщирішими словами.
-         За те, що колись хтось не вивчив урок,
-         Домашнє завдання не виконав в строк…
-         А  хтось одержував знов двійку,
-         Встрявав з товаришем у бійку,
-         Базікав часто безупинно…
-         Пробачте ще за двійки й трійки,
Які отримували ми не раз.
-         Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно,
Щоб не підвести й не соромить вас!
Пісня про вчительку
Король:
-         Досить, досить... То що ж мені з вами робити? Що ви скажете, шановні гості, пустимо їх на бал чи ні?
Ну, гаразд… Може вони ще виправляться.
-         Ми вас не підведемо, бо ми найкращі!
Звучить вальс. Діти танцюють.
-         А що ж тепер? Наша подорож завершилась, а ми ще й досі тут.
Король:
-         Ой, я зовсім забув! Треба ж заспівати гімн нашої країни!

В цей час зникають король та фрейліни.
Діти знову опиняються у своєму класі.
-         Ось і казочка скінчилась чарівна.
Кликала з собою нас вона,
Повела в країну  фарб,
І відкрила перед нами цінний скарб.
-         Скарб добра, краси, любові,
до нашої чарівної школи!
-         А знаєте, наша школа й справді чарівна!
-         Так наша школа казкова!
-         І дитинство в нас казкове!
-         Та хіба було б воно таким без наших батьків?!
-         Час і про них згадати…
-         Ми до батьків сказати хочем  слово.
І привітати хочем від душі.
Подарувати пісню вам чудову.
Найкращі прочитати вам вірші.
-         Бо без батьків чого ми в світі варті.
Без маминої ласки і добра.
Без батьківської мудрості і жарту
І без свого родинного тепла.
Пісня для батьків Марина та Андрій Шрубковські
На сцену виходить перша вчителька.
-         В хвилини радості й печалі
Для вас була я -  вірний помічник.
Вела вас, малюків, за руки
Стежиною, що йшла від “Букваря”
Щоб не вгасали сяєвом науки,
В життя завжди вас кликала зоря.
-         Сьогодні до нас завітали гості. Давайте запросимо їх. Вони вам хочуть дещо сказати.
Заходять майбутні першокласники (вірші)
Учителька до дошкільника:
         Дашо, бери дзвінок,
Веди 4-й клас на останній урок.
Майбутня першокласниця дзвонить у дзвінок.
Учителька:
-         Цей останній урок ми присвячуємо нагородженню! Сьогодні без нагороди не залишиться ніхто! Отже, урочисту церемонію нагородження оголошую відкритою!!!
Звучить урочиста музика. Дітей нагороджують грамотами (до них прив’язані кульки з гелієм)  та медалями.    Нагородження учнів грамотами у таких номінаціях: «Міс Усмішка», «Містер Усмішка», «Найщедріший учень», «Кращий спортсмен», «Найкращий господар», «Найкраща господиня», «За особливі заслуги в художній самодіяльності школи», «Золотий голос школи», «Найкращий друг», «Найкраща подруга»
Учителька:
-         На вас чекає ще один сюрприз. У мене є  подарунок.
Учителька дарує великий шкільний альбом.
-         Нехай цей фотоальбом супроводжує вас кожного шкільного дня. Залишайте у ньому найяскравіші свої спогади кожного року, аж до випускного балу.
     На нашому сьогоднішньому святі також  присутні люди, які приклали багато зусиль, аби ваше навчання у школі зробити приємним, комфортним, легким та цікавим. Привітаємо їх! 
Стало всім нам рідним слово:
«Вері гуд», «гуд бай», «хеллоу».
Дорогого нашого мовника
Щиро ми вітаємо
І на щастя квіти Вам
Гарні надсилаємо

Спасибі хочемо сказати
І тим, хто вчив нас танцювати.
На фортепіано для нас грали
Пісні і гопачок, і вальс
Як без музики прожити ми не уявляли
Ми ходили на гурток, кожен день співали.

Хто наводить скрізь красу?
Дуже любить чистоту?
Працю любить над усе?!
На місця розставить все,
Гарно вимиє підлогу,
Підмете усі кутки?
Техпрацівницям нашим за це
Ми даруєм квіти!

Спасибі всім тим, хто на кухні працює:
Компоти варить, смачні страви готує.
Спасибі вам за пиріжки
І за смачненькі пампушки.

Наш директор схвильована дуже,
Бо до всіх вона не байдужа.
І протягом довгих років
Піклувалась про нас – школярів.
Усім відомо дітям – жінок багато в світі,
Чорнявих і білявих, худеньких і товстих,
А наша Тетяна Володимирівна вродлива, як актриса,
Вона така чудова і краща від усіх!
Ви нам для навчання умови створили,
Ремонт капітальний у школі зробили.
Завжди Ви звертали велику увагу
На наші екскурсії, свята, розваги.
(Вручають квіти).
    А зараз для привітання надаємо слово нашому чудовому директору, яка так багато для нас всіх зробила – Попадюк Т. В.

А у директора є права рука,
Так завуча в народі називають.
Робота в нього зовсім нелегка
І всі про це у школі знають.
Хто навчає вчителів, мов учитель первачків?
Різні їм дає завдання і влаштовує змагання?
Щоб дізнатись, хто найкращий, не дає скучать нізащо?
Завучу вклоняємось — вами ми пишаємось!

  А зараз для привітання надаємо слово нашому шановному завучу з навчально – виховної роботи  Хапіцькому Ігорю Михайловичу

-         Чотири перших роки промайнуло
Незабутніх шкільних літ.
І сьогодні, мов пташки з гніздечка,
Ми летим у доросліший світ.
-         Нам скажуть всі слова напутні
І побажання в добрий час.
Яке чекає нас майбутнє?
Життя складеться як у нас?
-         Ніхто цього сказать не зможе,
Та ми надією живем,
Що будем жити в світі гоже,
Зорю свою усі знайдем.
-         Сьогодні скінчився останній урок,
По школі лунає останній дзвінок.
Сьогодні востаннє четвертий наш клас,
І школа чекає у п’ятому нас.
-         І вчительку нашу, як дуже попросить,
Теж можемо взяти до п’ятого класу.
Без неї життя уявити не можем,
Тому переходити в п’ятий ми просим!
Учителька:
-         На жаль, я змушена залишитись тут. До мене прийдуть такі самі першачки, якими колись були ви. Та я завжди пам’ятатиму вас, любі діти, і ще довго сумуватиму за нашими уроками. А у дорогу по старшій школі вас поведе нова вчителька. Вона сьогодні присутня на нашому святі. Тож прийшов час познайомитися.

Слово надається майбутньому класному керівникові.
-         Наша перша вчителько,
За нами не плачте.
Ми вам не дамо скучати,
Будем в гості прибігати
Після уроків повсякчас
У ваш новенький перший клас.
-         Сьогодні ми прощаємося з вами,
Бо більше ви не будете нас вчить.
У клас до нас прийде вже інша мама,
Щоб за неправильнії вчинки посварить.
-         Шановна вчителько нова!
За нас ви будьте певні,
Хоч ми рухливі і шумні,
Зате розумні й чемні!
-         Хоч інколи ми пустуни маленькі,
Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,
Та ми простягнемось до вас, немов до неньки,
Якщо полюбите ви щиро нас усіх!
-         Ми будемо учитись на відмінно,
І з поведінкою буде все гаразд.
Та ви прийміть нас тільки із любов’ю
І проведіть нас в старший, в п’ятий клас!
-         Четвертий клас! Четвертий клас!
Рік назад ти прийняв нас.
Ми прощаємось з тобою.
У цей день і у цей час
Переходим в п’ятий клас!!!
-         У нас усіх прощальний настрій,
Ми схвильовані украй.
Скажем разом: «Велика школо, здрастуй!
Початкова школо, прощавай!»
Учителька:
-         І не треба плакать на прощання,
Треба заспівати нам – і все.
Хай про цей день добрий, теплий спогад
Кожен з вас у серці пронесе!
 ( пісня «Прощай 4-й клас»)
 ПРОЩАЙ, ЧЕТВЕРТИЙ КЛАС!
Всміхається промінь із вікон,
У росах купається травень,
В клас день заглядає привітний,
Як вчителька наша, ласкавий.
Краєчком лиш ока помітим
Красу цю погідну, пресвітлу,
Сьогодні усмішки і квіти
Даруємо вчительці рідній.
  Приспів:
Прощай, прощай, четвертий клас,
Ти замалий уже для нас.
Та ми вернемося не раз
Думками в наш знайомий клас. (Двічі)
 Сьогодні і радісно, й щемно —
Ще стільки іти нам землею.
І треба учитися ще нам,
Але без найкращої неї.
   Приспів
 Краєчком лиш ока помітим
Красу цю погідну, пресвітлу,
Сьогодні усмішки і квіти
Даруємо вчительці рідній.
   Приспів